ДЕНЬ. Василь Фурман

 
 

ДЕНЬ. Василь Фурман




Наш День з Василем Фурманом, як ми того і очікували, розпочався зрання. Домовляємось про зустріч на ранковій зарядці о сьомій в одному з парків Черкас. Прибувши на місце на декілька хвилин раніше, ми почали розмірковувати, як саме з’явиться наш сьогоднішній герой: під’їде на авто, прибуде в оточені охорони і помічників чи можливо взагалі спізниться. Проте рівно о сьомій Василь Фурман бадьорий та усміхнений прибігає на ранкову зарядку, з якої розпочинає кожний свій день, не роблячи виключень — ніколи.

— Є комплекс вправ, які роблю щоденно. Це забирає більше години. Завжди починаю з пробіжки, потім – розминка і наостанок – турнік, — розповідає Василь Миколайович

 Пробігши декілька кіл, Василь Фурман переходить до виконання комплексу вправ Норбекова. Хоча він і вмикає завантажений на телефон аудідодаток, проте говорить, що вже давно вивчив все напам’ять, адже не зраджує цим вправам багато років.

 Ентузіазм, з яким Василь Миколайович підійшов до виконання вправ, не залишив байдужим нікого: ні випадкових прохожих, ні нашу команду. Як результат, вже досвідчений фізкультурник дає майстер-клас представникам «ВиЧЕрпно».


Далі за планом – вправи на турніку.

— Це моя улюблена частина щоденної зарядки з дитинства. Навпроти нашої хати, в посадці, стояв мій турнік і ще хлопчиною я вчився витворяти на ньому різні трюки. Мені приємно, що турнік там знаходиться ще й досі і щоденно хлопці ходять на ньому займатися.

Василь Миколайович не перебільшив, говорячи про свою любов до занять на турніку. Бо як тільки він приступив до цієї частини ранкової зарядки, всі відвідувачі парку обступили його з різних сторін і майже з відкритим ротом спостерігали за його, не побоїмось цього слова, майстерністю.

 Василь Фурман приділяє неабияку увагу спорту і, як правило, намагається не обмежуватися лише ранковими вправами.

— Зараз ще з’явився велосипед. Позавчора приїхав з роботи, вже наче й втомлений і на вулиці темно, але не хочу пропускати, тому ввімкнув фонарик і поїхав 10 км. Маю їздити, щоб дати навантаження на коліно, аби повернутися в форму після травми, — розповідає він.

Окрім щоденних фізичних навантажень, Василь Фурман впродовж останніх 15 років активно моржує:

— Я купаюсь в будь-яку пору року. Коли ти робиш це системно, ти не відчуваєш холоду. Взимку мені подобається набрати холодну ванну і лягти в неї ненадовго, хвилини на дві-три. Той заряд бадьорості, який ти отримуєш від такої процедури, – не зрівняється ні з чим.

 

Далі робимо перерву, Василь Фурман змінює спортивну форму на діловий костюм і ми вирушаємо працювати.

 Автомобіль для Василя Миколайовича – не лише засіб пересування, але й власний кабінет. Говорить, що безглуздо витрачати час, який проводиш в дорозі, на пусті речі, коли можна використати його з користю. Дорогою в офіс Василь Фурман перевіряє пошту та демонструє нам Стратегію розвитку Черкащини, над якою працює вже тривалий час.

— Важливо знати, куди ми рухаємось і що ми хочемо отримати в кінці. Ця Стратегія визначає основні напрямки розвитку Черкаської області, пріоритети та завдання, — говорить він.

Прибуваємо в обласний партійний офіс о 8.30. Переважна більшість працівників вже давно на своїх робочих місцях, всі з головою в роботі та готуються до ранкової наради. В той час на Василя Фурмана чекала незапланована зустріч з народним депутатом ІІ скликання з Чигиринщини Іваном Васюрою. Останній — виявив бажання поспілкуватися з обласним очільником партійної організації та поділитися своїм баченням вирішення проблем регіону. Разом вони довго дискутували, обговорювали проблеми агропромислового комплексу на Черкащині та перспективи адміністративно-територіальної реформи. Здавалося, що якби партійний актив не зібрався о 9.00 на нараду, то їхня розмова тривала б ще декілька годин.

 Проте Василь Миколайович поспішає до зали засідань, де вже зібрались представники деяких районних організацій, активісти та партійний штаб.

 Про себе як керівника Василь Фурман говорить, що він вимогливий, емоційний, але справедливий. І жартує, що коли справа стосується роботи, то він не такий добрий, як здається на перший погляд.

Далі по графіку ми разом з очільником районної організації, першим заступником смілянського міського голови Андрієм Шовкуном вирушаємо до Сміли, аби відвідати Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП). Там Василь Фурман спілкується з директором, ділиться враженнями від аналогічного центру в Грузії та визначає ряд проблем, що заважають ЦНАПу працювати швидко та ефективно.

— ЦНАП має бути справді сервісною службою, куди повинні звертатися люди і отримувати швидку і оперативну допомогу. Звичайно, є ряд питань, які необхідно вирішувати на місцевому рівні, але є і питання державного рівня. Існує багато суперечностей в законодавстві, потрібно переводити надання послуг в електронну форму, потрібно шукати кошти, — переконаний Василь Фурман. 


Далі вирушаємо на інспектування спортивного майданчику, який встановлюють в одному із смілянських скверів, взятих під свою опіку активістами місцевого осередку партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність». Поки тривають останні приготування, Василь Фурман весь в робочих дзвінках. Взагалі тема телефону в сьогоднішньому проекті особлива, адже майже кожні 10-15 хвилин він просто розривається. Василь Миколайович говорить, що до такого вже звик, а кількість дзвінків з кожним днем — збільшується.

Далі ми повертаємося в Черкаси. Дорогою спілкуємось про загальнолюдські речі, близькі кожному: про дитинство, батьків, родину. Василь Фурман в ці моменти був особливо щирим і відкритим.

— Я вже двадцять років одружений. З дружиною Оксаною познайомились в університеті, ми навчалися в одній групі. Вона перевелась до нас на другий курс з іншого міста. В перший же момент, коли я її побачив, зрозумів, що то мабуть доля і, на щастя, не помилився», - радіє Василь Фурман. — Успіх залежить від того, який в тебе тил, чи вірять в тебе і я вдячний своїй родині за підтримку у всіх моїх починаннях.

Проте особливу усмішку на обличчі викликало питання про сина. 

— Мене надзвичайно стимулює той факт, що син мною пишається. Я не маю права не виправдати його сподівання. Йому 14. Він дуже схожий на мене. Нещодавно вирішив для себе, що хоче бути економістом, мріє стати Міністром економіки, — посміхається Василь Миколайович.

Про себе Василь Фурман говорить, що вибір професії дався йому нелегко.

 — Дитині завжди важко зробити правильний вибір професії, особливо дитині з села. До 15 років я дуже хотів стати військовим. Я навіть вступив до Київського суворовського військового училища. Але я його не закінчив. Півроку провчився і передумав. Потім повернувся в районну школу, бо в селі була тільки дев’ятирічка. Закінчив школу з медаллю. Потім знову став вибір професії. Довго вагався. Але дякую Богу, що вступив до правильного вузу. Я закінчив кращий вуз в сфері економіки – Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана, — говорить Василь Фурман.

Василь Фурман почав працювати в банківській сфері з третього курсу університету, а після його закінчення прийшов відразу на посаду провідного економіста одного з найбільших банків країни.

 — Я потрапив працювати у великий банк, тоді це був банк №1 на українському ринку – «Промінвестбанк» . В системі на той час працювало близько 20000 людей. В 27 років я вже став генеральним директором фінансової компанії – дочірньої компанії Промінвестбанку, — розповідає Василь Миколайович.

Після закінчення університету Василя Фурмана як одного з найкращих випускників запрошують залишитись викладати в навчальному закладі.

 — Я не хотів вже кидати роботу в банку, оскільки то було моє постійне місце роботи з достойною заробітною платою. Але в той же час — не хотів відмовлятися і від наукових перспектив. Я погодився залишитись на кафедрі викладати вечірникам. Потім я вступаю до аспірантури. Одночасно працюю в банку. То був надзвичайно тяжкий період для мене, — згадує Василь Фурман.

За щирим спілкуванням ми майже не помітили як здолали відстань між Смілою та Черкасами. Далі за графіком їдемо до санаторію «Україна», передавати майже півтори тисячі книг, зібраних в рамках акції «Українська книжка — дітям Донбасу».

Провівши насичено першу половину дня, ми нарешті добралися до обіду. І це, мабуть, була найцікавіша частина нашого спілкування з Василем Фурманом, адже, виявляється, партійний очільник має свою власну систему харчування.


 — Майже вісім років не їм м’яса. Я від нього повністю відмовився. Я притримуюсь системи роздільного харчування і це дає мені багато і енергії, і життя. Не їм цукру і майже не вживаю солодощів. Найбільше надаю переваги кашам, —сказав він.

Говорить, що коли лише починав переходити на власну систему харчування, зіштовхувався з тим, що всі постійно хотіли його нагодувати, особливо мама. Але сьогодні з цим вже змирились.

 — Я нещодавно повернувся з Грузії. Там потрапив на справжнє грузинське весілля. Столи просто валяться від їжі. Думаю, переважна кількість українців хотіла б побувати за таким столом. Але я їв лише пісні коржі та овочевий салат. Виключень в їжі не роблю ніколи, —розповідає Василь Фурман.

Говорить, що постійно буваючи у відрядженнях, через щільний графік ніколи не вистачає часу на їжу, тому в автомобілі в нього завжди з собою горіхи, якими можна перекусити.

Телефон Василя Фурмана знову активно почав нагадувати про себе, а це означає, що ми маємо відпускати герою нашого сьогоднішнього проекту на ряд ділових зустрічей. Команда «ВиЧЕрпно» дякує Василю Миколайовичу за проведений день та за щире спілкування. Далі буде…





Создан 22 авг 2015